Стоит в цвету мой старый абрикос,
Топлёным молоком в лучах заката…
Ты у него признался мне когда-то
И клятву верности в любви принёс.
Состарились давно его сухие ветки -
Нет и листочка, лишь одни цветы -
Той клятвы верности живые метки…
Мой старый абрикос её сдержал, не ты…
Пусть аромат горчит как память сердца,
Его вдыхаю полной грудью, не боюсь!
Мой старый абрикос, ты – в юность дверца!
Весной, однажды, я к тебе вернусь…
Придём в тот сад, держась под ручку…
Наверное, немало дней пройдёт!
Я приведу к нему родную внучку:
Смотри, мой старый абрикос… цветёт!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
Проза : Ангел. - Николай Морозов Веселый рассказ о том как ангел попал в современное российское женское общежитие. Это не то что кто то подумал :) Все прилично и хорошо кончается.
