Я молюсь о мире в Украине,
О единстве севера и юга-
Чтоб найдя спасенье в Божьем Сыне,
Братьями считали мы друг друга;
Чтоб не гибли люди у обочин,
Чтоб мерцали звезды в мирном небе,
Чтоб от Чопа до границ восточных
Было вдоволь молока и хлеба;
Чтобы Божий Дух в сердца излился,
Истину не звали чтоб юродством,
Чтоб забыли напрочь украинцы
Фразу «социальное сиротство».
О Москве молюсь я и о Минске-
О ближайших нам славянских братьях,
Об охране там живущих близких.
Да продлит Бог время благодати!
Милости прошу я для Варшавы,
Кишинева и для Бухареста,
Будапешта и для Братиславы.
Да хранит их всех Отец Небесный.
Я молюсь, и чудный Дух Господень
Управляет просьбами моими.
И впервые, может быть, сегодня
Я молюсь об Иерусалиме.
Мира я прошу на эту землю.
Пусть же расцветут ее пустыни.
Верю я - Создатель просьбе внемлет,
Верный Бог недаром носит имя.
Пусть Господь евреев собирает,
Ведь, как сын, Ему Израиль дорог,
Чтоб, как воды море наполняют,
Славой Божьей был наполнен город.
И опять я возвращаюсь мыслью
К той стране, что Родиной зовется,
И молюсь, чтоб тучи не нависли,
Но сияло благодати солнце.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Молодец и Слава Нашему ГОсподу.Я тоже молюсь и поддерживаю вас в молитве.Мы в одном духе.Благословений. Комментарий автора: Cлава Богу,спасибо, Света, за поддержку.Храни Вас Господь.
женя блох
2011-02-02 05:26:21
Спасибо за молитвы.Мы нуждаемся друг в друге. Комментарий автора: Аминь.Благословений,Женя.
Светлана
2011-02-02 15:39:22
Спасибо. Актуальное стихотворение. Давайте еще о Египте молиться. И о Калифорнии, чтобы она не повторила его опыт. Как хрупок мир в мире...
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
